Політекономія

Предмет політекономії. Методи економічних досліджень.

Політекономія відноситься до політичних, фундаментальних наук, саме тому п.е. має тісний зв’язок і є методологічною базою для прикладних та фундаментальних наук. Предметом політекономії є виробничі відносини, що складаються між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ, з метою задоволення потреб в умовах обмеженості ресурсів. Відносини, що є предметом політекономії складаються соціально-економічні та організаційно-економічні відносини:

Соц.-економ.- відносини власності на фактори та результати виробництва.

Орган.-економ.- відносини, що складаються з:

1)відносини організації господарської діяльності в певних повноваженнях( натуральне , ринкове господарство).

2)відносини управління та координації господарської діяльності людини(традиції, ринок, командно-адміністративні, змішані системи).

3)відносини кооперації та суспільного поділу праці.

Політекономія - є першим етапом в розвитку екон. теорії, крім політекономії, що є основами економ. теорії, вона також включає мікро та макроекономіку.

Методи економічних досліджень. Великий арсенал методів наукових досліджень підрозділяється на дві групи: 1) емпіричні; 2) теоретичні.

Емпіричні – полягають у зібранні фактів, врахуванні всіх змін, що відбуваються з ними, в їх групуванні, математико-статистичній обробці.

Теоретичні методи є засобом проникнення в глибинну сутність досліджуваних явищ, розкриття законів їх функціонування та розвитку.

В політекономії теоретичні методи полягають головним чином в абстрактних висновках, у висуненні та перевірці гіпотез, гіпотетичному моделюванні економічних процесів. Широко використовується метод абстрагування: відсторонення від другорядних, не істотних сторін досліджуваного явища з метою виділення першочергових глибинних якостей, що розкривають його сутність.

Шляхом методу абстракції формуються економічні закони та категорії. Кращим засобом перевірки висунутих гіпотез, сконструйованих моделей є експерименти, тобто відтворення відповідних процесів в лабораторних умовах. В політекономії лабораторні експерименти неможливі, а економічні експерименти досить обмежені. Але в якійсь мірі це компенсується широкими масштабами теоретичних дискусій вчених-економістів, які ведуться на конференціях, симпозіумах, а також методом єдності логічного та історичного. При вивченні фактів, висуненні та перевірці гіпотез використовуються методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції.

Аналіз – розклад, розчленування досліджуваного об’єкту на складові частини. Синтез – вивчення предмету в єдності та взаємодії всіх його складових частин, його системної цілісності.

Індукція – конструювання узагальнених висновків, теоретичних результатів, економічних законів на основі емпіричних спостережень великої кількості досліджуваних явищ.

 Дедукція – протилежний рух дослідницької думки від загальних наукових висновків до окремих явищ з метою: 1) наукової оцінки; 2) поглиблення, уточнення, підвищення якості спільних наукових висновків, законів.